Досо (ростовщики)

Людство в процесі свого розвитку постійно стикалося з «лихварськими» відносинами в різних проявах. Лихварство з’явилося ще раніше, ніж з’явилися гроші. У давнину як предмет договору міг виступати врожай або худоба. Їх давали «на зріст». Позичавши певну кількість, віддати треба було з приростом.

Хто такі лихварі?

Лихварями називалися люди, які давали гроші в борг на певних умовах. Обумовлювалися терміни повернення коштів, і відсоток за позикою.

У різні періоди у різних державах, які сповідують різні релігії, до лихварства ставилися негативно. Позиковці вимагали з кредиторів величезні відсотки і відверто наживалися на людських бідах.

У Японії в 13-16 століттях лихварів називали досо. Такі «фінансисти» здійснювали товарні та фінансові операції. Вони давали кредити та рисові позики під величезні відсотки (40% на місяць).

Могутність японських правителів базувалася, в тому числі, і на великих податках, які виплачували в скарбницю доростовики. Поступово під впливом різних обставин інститут досо занепав, а самі лихварі стали купцями та фінансистами.

Що являє собою лихварська діяльність?

Для ведення лихварської діяльності характерні певні аспекти:

1. Так, лихварі не завжди укладають письмові угоди. Найчастіше умови обумовлюються в усній формі.
2. Багато лихварів не відрізняються «охайністю» і свідомо обманюють клієнтів.
3. Неможливо отримати у таких кредиторів безвідсоткову позику. Але і лихварі мають серйозні фінансові ризики.

Насамперед взяті кошти не завжди повертаються. Лихварі, не соромлячись, їх «вибивають».

По-друге, отримане як забезпечення заставне майно, може бути в неробочому стані.

По-третє, фінансові ризики можуть бути викликані кризовими процесами та зростанням інфляції.

В принципі, саму діяльність лихварів можна вважати ризикованою і не популярною (і у держави, і у громадян).

Поступово лихварська діяльність трансформувалася у кредитні відносини. Хоча і контори лихварів продовжують своє існування. Щоправда, під іншими назвами.

Що таке лихварство сьогодні?

Деякі мікрофінансові організації сьогодні продовжують працювати за тими самими принципами, що й лихварі. Сенс їхньої діяльності в тому, щоб отримувати прибуток, даючи гроші на зростання.

Сьогоднішні лихварі не мають спеціальної ліцензії. Вони «відкриті» як ТОВ. У своїй діяльності МФО керуються швидким підходом. Позики дають на короткий термін. Як забезпечення кредиту запитують лише паспорт клієнта. Кредитна історія таких установ взагалі не цікавить. Запорука не потрібна.

При цьому, сучасні лихварські контори вимагають величезних процентів за кредитом – 500-800% на рік (а часом і вище).

У разі невиплати позички контори наймають колекторів та звертаються до суду.

Ще одним приймачем стародавніх лихварів є ломбарди. Але вони надають дещо інші умови для клієнтів. Вони потребують обов’язкової застави. При цьому прибуток отримують як від відсотків за кредитом, так і від заниженої оцінки заставного майна. До суду ломбарди не звертаються, а просто продають невикуплену заставу.

До лихварів люди змушені звертатися під тиском життєвих обставин. Наприклад, коли банк відмовив у отриманні кредиту чи ні можливості очікувати. Але перш, ніж зважитися на такий крок, необхідно все уважно проаналізувати та зважити. А якщо іншого виходу немає, то виберіть того лихваря, який має пристойну репутацію.